Уже кілька років досліджую це питання — і зовсім не з порожньої цікавості. Тема стала особливо актуальною з народженням двох молодших дітей.
Я почала займатися йогою у 1999 році. Тоді алгоритм практики у багатьох був відносно стандартним, такої кількості авторських методик ще не існувало. У 2005 році я почала викладати, і більшість практиків у моїй групі були приблизно мого віку: молоді, відносно здорові, без дітей і сімей на той момент.
Коли у 2011 році народився мій старший син, я продовжувала займатися з тією самою старанністю та за тією самою схемою, але вже з меншим ентузіазмом і більшим розчаруванням від практики. Сну й відпочинку стало менше, а стан тканин, особливо в перші місяці після пологів, був іншим.
Якби в той період хтось спрямував мою увагу на відновлення і підтримання себе, а не лише дитини, це дало б більше фізичних і емоційних сил. Тепер я не з книжкових слів розумію, чому асана — лише третій щабель йоги, а яма і ніяма — базові принципи, з яких усе починається.
Як окремої «жіночої йоги» не існує. Але є чудовий принцип Аюрведи — Деша-Кала-Патра, або Час, Місце й Обставини. На прикладі власного здоров’я я відчула, наскільки важливо практикувати дбайливо, зважаючи на реальний стан тіла.
З основного, до чого я постійно повертаюся:
- Відпочинок і харчування — сон, Йога Нідра, гхі та відновлення базового ресурсу.
- М’язи живота — правильна робота поперечного м’яза живота, стабілізація попереку та уважне ставлення до діастазу.
- Гормональний чинник — жіночий організм постійно змінюється під впливом гормонів, і цей аспект необхідно враховувати в практиці.
Тіло виконає всі наші команди, але завжди постає питання: якою ціною? Тому жіноча йога для мене — це радше йога з особливою увагою до життя жінки, її етапу, ритму, ресурсу та потреб тіла.